Спротив буває різних форм – інколи це просто продовження повсякденного життя

Життя Оксани Кисельової, громадянки України, що наразі тимчасового переїхала у Швецію, як і багатьох її співвітчизників, повністю перевернулося після вторгнення Росії в Україну. Незважаючи на це, експертка з гендерної рівності бачить і позитивну сторону в трагічних подіях останніх місяців, оскільки люди об’єдналися для боротьби – у прямому та переносному сенсі – зі спільним ворогом. Жінки стоять поруч з чоловіками на лінії бойових дій і за лаштунками, в Україні та за її межами, як волонтерки з гуманітарної діяльності та активістки, що виступають за припинення війни.

«Найпозитивніше – це консолідація суспільства, як жінок, так і чоловіків разом у цьому спротиві війні», - каже Оксана. «Також самоорганізація людей. Ми - вільний народ. Ми відразу самоорганізовуємося, і це перевага громадянського суспільства. Ми вибудовуємо ці горизонтальні ланцюги, кожен докладає зусиль, щоб протистояти там, де він/вона зараз перебуває – надає гуманітарну допомогу, поширює інформацію, привертає увагу міжнародної спільноти, збирає кошти та створює мережі – ми всі робимо те, що можемо».

Маючи більш ніж 25-річний досвід роботи в сфері гендерних питань, Оксана працює з NIRAS з 2016 року. Вона була експерткою, а потім керівницею команди, яка впроваджувала проєкт, що фінансувався Шведським агентством міжнародного розвитку, з гендерно-орієнтованого бюджетування (ГОБ) в Україні. Проєкт тривав протягом семи років і завершився у 2020 р. Сьогодні Оксана очолює команду Служби допомоги реформам "Європейський Союз за ґендерну рівність" - проєкту, що фінансується Європейським Союзом, і надає підтримку урядам Вірменії, Азербайджану, Грузії, Молдови та України щодо включення гендерних питань у нові закони, стратегії, програми та документи. Команда під керівництвом NIRAS також пропонує дорадчі послуги делегаціям ЄС у цих країнах.

Перший рік проєкту був затьмарений COVID-19 та нестабільністю в багатьох країнах-бенефіціарах, тому команда здебільшого підтримувала делегації ЄС, але зробила значну роботу з планування реформ з врахуванням гендерних аспектів.

Робота як форма спротиву

Для тих з нас, хто спостерігає за подіями в Україні здалеку, може здатися дивним те, що в багатьох аспектах життя продовжується. Люди продовжують працювати, Оксана та її команда з 13 експертів не є виключенням. Звичайно, війна в Україні затьмарила майже всі інші питання, але Оксана була вражена, побачивши, що значна кількість координаторів з гендерних питань у міністерствах, які брали участь у попередніх тренінгах, готові відвідати наступні сесії.

«Коли ми продовжуємо нашу звичайну повсякденну діяльність, це схоже на форму опору, тому що ми хотіли б, щоб наші установи продовжували працювати. Попри всі ці виклики та бомбардування наших міст, це свідчить про силу українського народу та нашої влади», – зауважує Оксана.

Для неї особисто робота також була одним із способів впоратися з ситуацією. «Ви занурюєтеся в роботу над проєктом і продовжуєте його... Ми регулярно проводимо командні наради, і колеги нас дуже підтримують», — каже вона.

Зміна пріоритетів та реагування на нагальні потреби

Внаслідок війни Україна стикається з величезними викликами, але, як завжди буває у випадку насильницького конфлікту, жінки та діти піддаються найбільшим ризикам. Понад 8 мільйонів людей покинули свої домівки. З 4,3 мільйона [1], які на сьогоднішній день виїхали за кордон, 86% складають жінки та діти, які вразливі до торгівлі людьми та сексуального насильства під час кризи.

Оксана та її команда вважають, що Служба допомоги реформам "Європейський Союз за ґендерну рівність", має важливу роль у вирішенні цієї та інших гендерних проблем, спричинених вторгненням Росії.

«Я вважаю, що ми маємо достатньо експертизи, щоб надати підтримку уряду відповідно до Резолюції ООН 1325 [яка підтверджує важливу роль жінок у запобіганні та вирішенні конфліктів, мирних переговорах, розбудові миру, підтримці миру, гуманітарному реагуванні та постконфліктній реконструкції].

Наприклад, ми могли б надавати послуги, що враховують гендерні аспекти, тим, хто бере участь у прийнятті рішень у зв’язку з війною; наприклад, співпрацювати з урядом для створення та поширення інформаційних кампаній щодо торгівлі людьми та ризику сексуального насильства, підвищувати здатність державних службовців проводити швидку оцінку потреб для ВПО [внутрішньо переміщених осіб] і консультувати, як переорієнтувати пріоритети міністерства для вирішення цих нових викликів. І, звісно, ми можемо реагувати на прямі нагальні потреби, висловлені Державною уповноваженою з питань гендерної рівності чи іншими міністерствами», – пояснює Оксана.

[1] https://data2.unhcr.org/en/situations/ukraine

Рамкова програма «Жінки, мир і безпека» (WPS) є ключовим міжнародним механізмом визначення пріоритетів і захисту прав жінок, які постраждали від конфлікту. Вона визнає вплив конфлікту на жінок і те, що жінки можуть бути потужними рушійними силами змін.

Починаючи з Резолюції ООН 1325 у 2000 році, вісім резолюцій Ради Безпеки WPS створили архітектуру, яка працює для визначення того, як Рада розглядає елементи порядку денного WPS у своїй щоденній роботі.

Україна: на передовій гендерної рівності

Україна досить просунулася в плані впровадження гендерного підходу в реформи, і існує гостра зацікавленість у продовженні її вдосконалення. Служба підтримки надає допомогу Національному агентству з питань державної служби України в опитуванні державних службовців усіх міністерств щодо ситуації з гендерною рівністю в їхніх відомствах.

Оксана пишається зусиллями своєї країни у сфері гендерної рівності: «Ми [Україна] вже йдемо дуже глибоко, це не просто загальні положення. Сім років проєкту з гендерно-орієнтованого бюджетування, який реалізовував NIRAS, принесли багато змін у нормативну базу, пов’язану з державним та місцевими бюджетами. Міністерство фінансів продовжує підтримувати цю діяльність, наприклад, розробляються інструкції для головних розпорядників бюджетних коштів щодо врахування гендерних питань у бюджетних запитах. У 2020 році було створено Міжвідомчу раду з питань гендерної рівності при віце-прем’єр-міністрі з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. Після запровадження цього механізму, політика гендерної рівності почала розглядатись як наскрізне питання для всіх міністерств. Вся інформація з офісу віце-прем’єр-міністра тепер поширюється по всьому уряду, і кожне міністерство має звітувати віце-прем’єр-міністру про прогрес». Це піднімає статус політики гендерної рівності на найвищий рівень прийняття рішень.

Жінки, мир і безпека

Війна яскраво висвітлила роль жінок в армії, де вони становлять близько 15% військ, що значно перевищує середній показник у більшості країн, а також беруть участь у територіальній обороні. Жінки дуже помітні в опорі, і Оксана зазначає, що це позитивно вплинуло на мову, оскільки ЗМІ більше не використовують лише чоловічий рід слова «захисник», а поєднують його з жіночим відповідником «захисниця».

«У висвітленні ЗМІ ми бачимо більше дружніх до жінок висловлювань», — каже вона. «Журналісти використовують терміни та манеру говорити, де реально видно зміну менталітету. Ми як гендерні експерти говорили про це багато років і лобіювали нормативні зміни. Це не просто мова, яка стала інклюзивною, це сприйняття».

На думку Оксани, героїчність чоловіків на війні залишається дискусійним питанням, яке не можна ігнорувати. Коли жінкам дозволено втекти, а чоловіки вимушені залишитися, щоб захищати свою країну, традиційні ролі та очікування посилюються. Проте, навіть як ВПО чи біженці, жінки беруть на себе свою частку зусиль.

Тим не менш, є одна сфера, де, на думку Оксани, жінки повинні відігравати велику роль, і це мирні переговори. Наразі жодна жінка не бере участь в дискусіях.

«Дуже шкода, тому що якби жінки були більше залучені, вони могли б більше представити цей гуманітарний бік війни, більше говорити про жертв, вплив на мирне населення, жінок, дітей та людей похилого віку. Можливо, це мало б більше впливу і зробило б переговори більш продуктивними. Але хто знає?» — запитує вона себе.

Дійсно. Хто знає? Хто знає, скільки ще триватиме ця війна? Хто знає, куди це приведе? Але ми хочемо сподіватися, що це скоро закінчиться, і Україна зможе повернутися до зміцнення своїх демократичних інститутів і побудови суспільства, де жінки та чоловіки мають однакову участь у прийнятті рішень, а також у послугах, що надаються урядом.